Коли пташат погонить із гнізда
Матуся-ластівка, щоб вчилися літати -
Ще час якийсь їх буде доглядати,
Поки поспіє сила молода.
Ми всі давно розбіглися від хати,
Кружля нас доля, мов тріски вода.
А мати відпочить не присіда -
Старається усім нам помагати.
Ми всі давно піднялися на крила,
Життя літати добре нас навчило -
Та мати у біді не покида.
За те, що ти усім нам помагаєш,
За те, що свої крила підставляєш -
Спасибі щире, ластівко сіда...
Сонет N 1
© Copyright: Василь Бук, 2005
Свидетельство о публикации №105061001605
Свидетельство о публикации №105061001605
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
