***Ой ти поле...

Ой ти поле, поле, поле
В срібнім місяці стерня
Розвіває вітер поли,
Віє гривою коня

Сяйво неба кличе, кличе
Кінь летить йому настріч
А вгорі хрипить, курличе
Білим болем сива ніч

А внизу то спить, то стогне
Під ярмом татар земля
Шурхіт, шепіт:” Бог нам,Бог нам
Дасть того, хто визволя”

І чекають, і чекають
Ох чекання – довгий піст
Зорі зморені зникають
У курищах чумних міст

Кінь промчить уроче поле
Зорі згаснуть між стерні
Стане блюдце серед столу
Зверху “ТАК”, а знизу “НІ”.


Рецензии
пройшли віки, часи змінились,
стерня та лісом буйним вкрита,
татарськи голови схилились,
не бьють нековані копита...
але все ж бачим на землі,
неначе вирок: "Так чи Ні!"...

Добрий вірш, пане Віталій:)

С подякою...
Георгій

Георгий Че   28.08.2006 10:17     Заявить о нарушении
:)
Валентин:)))))))))))))))

до кави тяжко:(

Георгий Че   28.08.2006 10:23   Заявить о нарушении
Дякую, пане Георгію,
красно дякую ;-)

Валео Лученко   28.08.2006 15:02   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.