На тарілці у Івана
Сумувала Каша манна.
Там вона собі лежала
І тихесенько зітхала...
........................................
Хлопчинка ту Кашу вже їсти не хтів,
Над нею сидів і нестерпно ревів...
Скрізь рев говорив він, що їсти не буде,
Що каші вигадують капосні люди,
Які анітрохи не люблять малечу.
Що користі в кашах немає, до речі.
Оті бо слова, як остання краплина,
Ураз переповнили чашу терпіння...
Каші! Яка таки дійсно була
Дуже корисна. І раптом вона
Суворо сказала: Оце, подивіться!
Яка неосвіченість! Я некорисна?!
Ти маєш, Іванко, давно уже знати,
Що каша – це сила, здорове життя це.
І той не хворіє, хто каші вживає.
Усіх ворогів одним пальцем долає!
Почувши слова ті, маленький Іванко
Покинув ревіти, забув забаганки.
Тарілку схопив та й давай уминати
Ту Кашу корисну, що “манкою” звати.
Манна Каша - для малят
© Copyright: Тамара Борисовна Маршалова, 2005
Свидетельство о публикации №105052601300
Свидетельство о публикации №105052601300
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.