Бо ще досi не знаю...

Я прокидаюсь – і думаю про тебе.
Мабуть,
вже можна хвилюватись
За моє самотнє серце…
Я досі відчуваю твій дотик,
І душа рветься пташкою
У неосяжну блакить.
Я згадую,
І метелики райдужних мрій
Розлітаються скрізь.
Я маю себе захистити
Від себе ж самої,
Бо ще досі не знаю,
Чи так само самотня,
Чи вже не одна.


Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.