Час змiiний

Поезiя - в обiймах прози,
I вiльнi вiд обставин рими
Гадюками вповзають в мозок,
I голова - клубок змiїний.

Усе життя - шматки синтенцiй,
I атоми чужого плину
Гадюками вповзають в серце,
I кров моя - слина змiїна.

Суддею власним бути мушу,
I довгi вироку хвилини
Гадюками вповзають в душу,
I знаю: час мiй - час змiїний.


Рецензии
Зелений змій цілує в скроні,
Шматки душі летять у вирій...
А хто це в білому на троні?
О! Це коханий мій делірій!

Пробачте за хуліганство, я по-доброму.

Щиро Ваш,

Юрий Портной   04.06.2005 20:35     Заявить о нарушении