Берег

 Дни, как дети, замирают
 Возле каменной гряды,

 Переполненной до края
 Восклицаньями воды,
 
 И змеящиеся волны
 Вспыхивают в их глазах,

 Как клокочущая колба
 У алхимика в руках.


Рецензии
До чого ж гарно!

Я тепер точно знаю, що щоденне життя буває таким прекрасним...)))

Дякую за вірші - із задоволенням прочитала дещо з твого останнього. Здалося на мить, що змінилося щось в твому житті, щось обов’язково мало статися, щоб народилися такі чудові рядки.

Була в себе на сторінці, закинула туди трошки з нового, але то зовсім не те, що я знайшла тут.

Знаєш, вертатися до творчості - це все рівно, що вчитися заново ходити: важко і боязко. Я знаю про що кажу, бо у свій час вчилася ходити по-новому, тому тепер маю з чим порівнювати.

Успіхів. Не забувай!

П.С. ...і знаєш, чомусь певна, що саме твої вірші мені допоможуть повернутись у світ поезії...))

З вдячністю, МиР



Мирослава Данканич   15.06.2005 12:13     Заявить о нарушении
Миросю, передусім хочу тобі подякувати за такі цікаві думки, за тепле ставлення до моїх віршів! А взагалі, я приємно здивований твоєю з'явою тут, бо давно від тебе не було звістки, я був майже впевнений, що ти про мене забула. Спробую написати тобі електронного листа. Надсилав (ще торік, здається) і паперового, але він, напевно, не дійшов.

З повагою,

Мистер D   15.06.2005 13:15   Заявить о нарушении
І яе це ти міг подумати, що я могла про тебе забути?...)))
Справді, довго не заходила, бо щось таке з цим життям робиться...кудись біжиш..летиш...не встигаєш.
І хочеться просто зупинитись, лягти десь в траві на спину і подивитись, як в небі пливуть хмари. Ти розумієш про шо я?
Десь у цій суєті ми губимо одни одного...
І це жахливо.

А твої вірші -це як оте небо, на яке так хочеться глянути, яке вертає настрій і бажання жити далі.

Чекатиму листа від тебе.
Мирося.

П.С.Дуже сподобався вірш про три сосни - знаєш, певно кожному судилося бути тима трьома соснами (кожною у певний період свого життя).
Іноді лякатися чогось невідворотнього, іноді замикатися самому в собі і знесилюватися від цієї ноші, а іноді - і це прекрасно - просто з посмішкою і вдячністю сприйняти кожен новий день.

Я вдячна, що є ти.

Мирослава Данканич   15.06.2005 14:28   Заявить о нарушении
Люба Миросю, я не думав, що ти можеш забути, але досить імовірним було те, що за цілоденним клопотом ти могла мене забути, як це, на жаль, трапляється іноді в житті. Те, що вийшло інакше, чудово! Це свідчить про таки наявну спорідненість душ. Я зараз перевірятиму пошту й спробую тобі написати ще...

Обіймаю тебе,

Мистер D   15.06.2005 20:03   Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.