Сивина Седина

Донька чеше мамі коси,
Раптом бачить, що в волосся,
Завжди чорне і блискуче
І таке завжди пахуче,
Увібралась сивина.
Чом з’явилася вона?
Доня мамі це сказала
Й сивину цю показала.
- Раз, два, три, – лікує мати, -
Це ще зовсім небагато.
- Але, мамочко, раніш
Не було у тебе їх.
- Хочеш, дочко, покажу
І про кожну розкажу.
Волосина ця сивіла,
Коли, доню, ти хворіла,
Я б могла усе знести,
Щоб тобі допомогти.
Друга в мене посивіла,
Коли ти не захотіла
До бабусі відвезти
Ліки, мед та пиріжки.
Серце хворе у бабусі –
Принімати ліки мусить.
Ти ж тоді пішла на танці.
- Відвезу я завтра вранці, -
Так сказала ти тоді.
Що робить було мені?
Не могла я відвезти –
На роботу треба йти.
Ну а третя волосина
В мене, доню, посивіла,
Коли ти пішла  гуляти
Й повернулася до хати
Аж на другий день уранці.
А я всю ніч на веранді
Все сиділа, прислухалась:
Ось ти прийдеш – сподівалась.
Ну що, дочко, зрозуміла,
Чом я рано посивіла?
–  Мамо, вибач ти мені,                Як я хочу оті дні
Повернути і змінити.
Гірка правда, що робити?
Пробач, пробач, моя рідненька,
Так не зроблю ніколи, ненько.
Тобі я болю завдала –
Тому з’явилась сивина.
Я обіцяю, що ніколи,
Більш не завдам тобі я болю.
Нехай росте твоя коса,
І не сивіє більш вона.

2003г.