Свт для нас

У світі, де вечір безмежний і сивий
Над полем квітучим блукатиме вічно,
Там ти є для мене настільки ж можливий,
Наскільки в цім світі ця думка незвична.

Там бігти з тобою під сонцем липневим
Я можу щоночі і взимку по травах,
Й у вьому іронію серцем сталевим
Ти чути не будеш, не зникнеш у справах;

Моєї весни не затьмарить скорбота,
Бо там ти для мене, без сумніву, вічний;
Там ми – це суцільна невпинна турбота,
Там я лиш кохаю без права на відчай.

В тім світі чарівнім твій погляд суворий
Здається ніжнішим і трохи наївним,
Там кожен твій намір, мов крига, прозорий;
Там ти не боїшся здаватися дивним...

Так мріяла, щоб заспокоїти серце,
Щоб сльози з обличчя стікали жвавіш,
Та стогне душа, мов обпечена перцем,
Мов в неї встромили нагострений ніж.

Мене ти ніколи не знав і не знаєш,
Твоїх я, нажаль, не читаю думок.
Ти снами моїми щоночі блукаєш,
До мене ти дійдеш, як схочеш, за крок.

А вчора мене, між усім сповістили,
Що мало відведено в долі для нас.
До тебе тепер поспішаю щосили;
Мій ворог найгірший віднині є час.

Якщо ти для мене не здатний на диво,
Я буду без дозволу дивом для тебе –
У нашому світі це також можливо.
Без тебе мені цього світу не треба.
                2004 р.