Ватра

Най си не боїть ватра вітру,
Най си дійме у височінь!
Життя спорожнену макітру
Мені розбити нині лінь.

Можливо згодом, трохи згодом,
Коли си згублю поміж мас,
Мені, спаплюженій з народом,
Згасити ватру стане час.

Я вийду в почорнілі трави,
Де степ гноїв дурних людей,
Най душу ми обсядуть гави
І серце виклюють з грудей.

Та поки я єдина варта
Марою зватись повсякчас –
Не згасне полум’яна ватра,
Щоміць палатиме для вас!
               
                21. 03. 2005


Рецензии
Чудовий вірш!!!
Я не сподівалася знайти на цьому сайті українські вірші, ще й такі гарні! А з якого ви міста?
З повагою, Наталія.

Наталия Сытникова   25.12.2005 16:43     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.