***
І рай, і пекло у моїй душі.
І рай, і пекло в мозку та у серці.
То я стою між ними на межі,
То бачу їх вдивляючись в люстерце.
Лише вони впливають на життя,
Лише від них залежать мої вчинки,
Самооцінка й самопочуття,
Яскравість кольорів та їх відтінки.
І пекло й рай весь час до себе звуть,
Буває їх не легко відрізнити.
До раю прокладаю собі путь,
А з пекла хочуть за ноги вхопити.
Та іноді, де пекла жар пала –
Лише жахи суцільні та страждання –
Раптово, квітка щастя зацвіла –
Здійснилось неймовірніше бажання.
Я день за днем пірнаю в пекло, в рай,
Я день за днем з’являюсь за лаштунки:
То, як дикунка з окриком: „Банзай”,
То, пошепки з’ясовую стосунки.
Не можу збутися ні пекла, а ні раю –
Рвуть на шматки вони безсмертну душу.
Я злюсь, радію, тихо позіхаю,
Але усе життя терпіти мушу.
1 рай, 1 пекло...
© Copyright: Лена Соболь, 2005
Свидетельство о публикации №105042200955
Свидетельство о публикации №105042200955
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.