Ридный край

Зори тыхи чорнэ нэбо всэ покрылы,
Начэ в поли вэсняному буйни квиты.
Про кохання соловьи заговорылы.
Як же тут такий краси та нэ радиты?

ПРЫСПИВ:

Скилькы жыв я,
Скилькы йиздыв, –
Сэрцэ плачэ...
Кращэ краю,
Свого ридного,
Нэ бачыв.

Бачу я сэбэ дытыною малою.
Бачу босым в росяний трави пахучий.
Бачу матир, що схылылась нади мною,
И, над зэркалом воды, высоки кручи.

ПРЫСПИВ.

Розкыдала нас вийна по билу свиту.
Розрослысь мы скризь могутнимы дубамы.
Тилькы краю свого нам нэ позабуты!
Мы злитаемся до дому соколамы.


ПРЫСПИВ.

Скилькы жыв я,
Скилькы йиздыв, –
Сэрцэ плачэ...
Кращэ краю,
Свого ридного,
Нэ бачыв.

Май 1981 г.


Рецензии