Мій біль, мій сум, моя печаль
Й твоя відсутність невід'ємні.
Ти маєш йти? ну що ж - тікай,
Сховавши привіди таємні.
Кажеш - нехочеш, а в самого
Очі горять неначе ватра.
Хоч стах, кохання чи жалоба,
Але брехати більш не варто.
Бо чула я твою розмову
По телефону з янголятком.
До неї дивно так говориш -
Муркочеш, наче кошенятко.
Мабуть ти все ж її кошаєш,
Якщо так хочеш і сумуєш.
То йди і знай -
Мене ніколи не вернеш і не поцілуєш.
Мй бль, мй сум, моя печаль
© Copyright: Марина Медуза, 2005
Свидетельство о публикации №105040101946
Свидетельство о публикации №105040101946
Рецензии