Сурiя моei долi. Украйнською

Ти руда рясна -
На калині гроно
Тиша з ранку, тріск -
То гучний мороз.
Каркала ворона,
Брехала лисиця
Але пісня з ранку -
То тобі роса.
Ходять хмари в небосхилі
І кружляє голова
Розплелися твої коси,
Що тепер на небесах.
Сонце вийшло із колиски,
Радість на його вустах
Тільки що ж так зажурилась,
Та під снігом похилилась -
Гроно калини по під тином? ..
- Твоя пісня в небесах.
І що було, то наче сповідь -
Ще буде, наче нова доля
Щоб з ягід горчаве намисто -
Було солодке на вустах.
Дай морозу, та весни
Нехай біжить за літом літо.
Лиш чисте те - що пережите
Що пережите, - солодко для нас, -
Що піснею лунає в небі
Як з ранку на весні маленький птах.
Намисто - шлях по небесах,
Таке складне та в одночасно урочисте -
Бо чисте, що прожите безсумлінно - чисте,
Та з гіркотою на вустах.
І серце стане - сік берези, гіркота -
То калини гроно.
І доки не усе ще тане
Та на дворі моїм мороз
Весняне небо - знову чисте.
Блакить його в твоїх очах -
Як струмінь небосхилу сяє
Де твої мрії в чарочках...
Сумління вчора -
Завтра спогад.
Надія - пташка кращих літ.
Літа минають - їх намисто
Розтануло в небі - тепер воно чисте
Як сік березовий весняний
Що сік землі є й спогад вітру
Та сонця гомін в пишній кроні -
Життя духовного, на тлі
Такого білого весною -
Так стовбуром і дні мої
Гіркоту зим весна розтопить
У затишку зелені своїй
Що розквітає знову в думах
Та розкривається з весни.
Пташиний гомін - склад мій, -
Рій бджолиний над квітучим садом..
Де вишня струнко розквітає
Каркала ворона,
Брехала лисиця
Але пісня з ранку -
Те тобі роса.
Ходять хмари в небосхилі
І кружляє голова
Розплелися твої коси,
Що тепер на небесах.