Мої думки лягають десь поміж зірок,
чекаючи наступної неділі,
намалювати інший щоб місток
для іншої надії.
І я шукаю пошепки слова,
такі що вміють малювати,
у темряві, в метро чи коло сна,
щоби навчитись всесвіт прочитати,
чи коло моря...Роздуми кісток
справляють враження, мов Сила,
я намагаюся зробити крок,
щоб віднайти нарешті крила.
Розумнішой здається голова,
коли вона навчилася шукати,
коли її очикує весна,
щоб знову й знову пізнавати
зірки... Минає ніч
і ранок роздягається безцнотно,
лишаючи зі світом віч-на-віч
байдуже, навіть безтурботно.
Такі важливі та прості рядки
розповіли зірки.
Розтанули... Де б знову притулити
весну та море, мрії й сни,
щоб вже ніколи не спинити
бажання дуже голосні?
Єднається із ніччю день,
із вічністю—розквітший ген.
Нич и день
© Copyright: Dummic, 2005
Свидетельство о публикации №105032701106
Свидетельство о публикации №105032701106
Рецензии