Міріади зірок у порожніх кишенях
Ти ховаєш – плекаєш...
Дивись, не згуби...
В своїх сильних, нездоланих, сонячних жменях
Ти кохаєш-всіваєш...
Та зла не роби!
Ти живи і літай навесні вечорами
В зграї хмар і примар...
І співай!
Мрій і думай своїми малими світами,
Знаєш, мар і не мар...
Не тікай!
В грудях дужих тужіння медове не спинюй,
Бо воно таки є, знаєш, є!
Тож кохай!
Як у серці дзвенить – світ навколо ти змінюй,
Промовляй: „Це моє!”
Промовляй!
Ти розумна істота, ти знаєш всі букви...
Тож лічи всі роки навпаки,-
Віднімай!
Ви є люди! Не падайте ж носом до брукви!
Люди, знаєш, створіння такі...
Ну і хай...
Розсуди
© Copyright: Алин Тэ, 2005
Свидетельство о публикации №105032000036
Свидетельство о публикации №105032000036
Рецензии