То нiч повiльно...

То ніч повільно спалює сувій
Вугільного попеченого неба,
А то душа, розхристана в журбі
Мені й тобі із вічного хаосу
Єдина стежка через сходи днів
Лиш ночі будуть знову як сьогодні:
Вугільно-темні, зимні і смутні
Тобі й мені по-різному... Чи ні...

19.03.2005

©2005 Святослава Лученко


Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.