То нiч повiльно...
Вугільного попеченого неба,
А то душа, розхристана в журбі
Мені й тобі із вічного хаосу
Єдина стежка через сходи днів
Лиш ночі будуть знову як сьогодні:
Вугільно-темні, зимні і смутні
Тобі й мені по-різному... Чи ні...
19.03.2005
©2005 Святослава Лученко
Свидетельство о публикации №105032001081