У блакитних моїх мріях
Квітка дивная зійшла –
Мов на чорних моїх віях
Не сльоза це, а роса.
Немов листя не зелене,
А блакитне, як вода.
А пелюстки не рожеві –
Темно сині. Й ніби я
Біля квітки зупинилась
І дивилась усю ніч,
А вона ясно світилась,
Мов вогонь із тисяч свіч.
До світанку милувалась
Й не відводила очей –
В ній все щастя мов зібралось,
Що бувало у людей.
Зорі швидко поховались,
Місяць сплив з країв небес –
Квітка, що у серце вкралась
Й полонила розум весь –
Пелюстки свої зібрала
Й стала ніби нежива.
Сонця промені заграли,
А вона посохла вся.
Що ж з тобою, моя мріє –
Блакить квітки неземна,
Сонце ж ніби серце гріє,
Та чому ж сумна душа?
У блакитних мох мрiях квiтка дивная зiйшла...
© Copyright: Ольга Бондарь, 2005
Свидетельство о публикации №105031100059
Свидетельство о публикации №105031100059
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.