Ауфтакты

Ауфтакти

метеликом лисим впадеш на Благовіст.
міцно битимеш крилами, ніби переміг.
ти не мій вбивця і не любий до смерті.
забула чи ніколи не знала,
як то може бути насправді.

***
іграшками дитячими, тілом і кров’ю віддамся тобі життям.
тільки не знаю хто ти, тільки не знаєш як це...
забувся навіки, щоб не пекло не боліло...
радість і туга близько – дзвонар упився  вином...
це не його провина... хоч гірко мені і тобі.
вічно собі мандруємо... звемося ченцями...
...зроби собі кави з перцем, щоб я тебе знов впізнала
по вовчому вереску, по сивому писку.

***
кабальна непокора моїй любові.
...та невже уявляю себе господинею твого життя?
райдуга всміхнулася, тихо пришкирила око і запросила мене на вечерю до сонця.
Господи...як же спекотно не твоєму троні...
святість виринає з-під пальців і стає ще тепліше...гаряче...
насправді, щиро буває тільки з тобою...

***
в сльозах непокори білого прапору повземо в одній на двох багряній кожусі
до пошкрябаного апофеозу органів Ойкумени

***
твоя сутність для мене – це, як зцілющий листочок спаржі для хворого собаки.
та, тільки-но скуштую, з’явиться відраза від перенасичення здорового стану.
...ти Фрейдова жертвенна сестра...
впевнений, що захочеш більше, – щоб я тебе жер, як м’ясо:
                на сніданки і вечері,  з ночі до ранку.
...гірка спаржа, навіть ти мені набридла...
                ...краще свіжого молока нап’юся, чи тієї ...лядської твоєї кави...