вiдьма

* * *
Як настане темна ніч,
Я за помело візьмуся
І по зоряному небу
З гиком пронесуся.

Хай дивується народ,
-Що ж це таке робиться?
Жінка в відьму обернулась
І по небу біситься!

Посміюся я над ними,
Хай собі дивуються.
Їм ніколи не літати,
Ходити по вулиці.

Моє ж серце аж співає
В зоряному небі,
Тільки там я повна щастям
Й мріями про тебе.


* * *
Якби відьмою була,
Я б на помелі літала.
Твоє серце непокірне
Я б собі причарувала.

Не дивився б ні на кого-
Тільки в мої очі.
А в очах горіла б мрія
Про безсонні ночі.

Твоє серце жаром повне -
Кохання б молило.
Ой! Якби я була відьма,
Щоб я наробила!

* * *
Я –
Відьма?
Та хто ж про це знає?
Я в очі погляну
І все в голові,
Наче колом пішло!

Я –
Відьма?
Так відьма ж
По небу літає.
Тоді покажіть
Де  моє помело?

Я –
Відьма.
Я сяду навпроти
Тебе
І щастям світяться
Рідні очі твої.

Я –
Відьма!
Я душу твою
Причарую.
І в мріях, і в снах
Будеш тільки моїм.

Для иллюстрации использована моя картина "Маргарита".