Світило дань щоденную віддало,
Нас одарило та небес блакить,
Тепла багато, але так замало,
Щоб серце біднее моє зігріть.
Холодний вітер подих сивий кинув,
В легЕні голок жменьку зажбурнув,
До тебе, люба моя, думкою я лину,
Сховаєшь тільки ти мій сум й журбу.
Ніч розгорнула свої темні крила,
Зима розкидала пухнастії своі,
Візьми скорішь собі їх моя мила,
Та наді мною птахом пролети.
Вдвох в небо ми злітим далеко,
Дай Боже, сили вистачить й снаги,
Забувши страх, неначе два лелеки.
...Такий ось сон, по різні береги....
Холодний вiтер подих сивий кинув...
© Copyright: Георгий Че, 2005
Свидетельство о публикации №105012100616
Свидетельство о публикации №105012100616
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.