Буває так, що у нiчному маревi,
Чи у туманнiм безпросвiтнiм варевi
Не видно неба. Зорянi гiрлянди,
Хтось виключає i, неначе, в мандри
Вiдходять ангели i зорi забирають.
А чи повернуться – не кажуть, чи не знають
Та двi зорi, недивлячись на непогоду,
Чи на життєвi перепони та незгоди
Завжди горять, як в океанi фарос.
Як подих вiтру, що тримає парус
В човнi мого буремного життя...
То – твої очi, матiнко моя!
Мамi
© Copyright: Довченко Александр, 2005
Свидетельство о публикации №105011901724
Свидетельство о публикации №105011901724
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.