І зостанеться тільки сум
В чорних дірах сріблястим димом.
Той, останній акорд відгув,
Звук трагічний у прірву злинув.
Шерхіт тиші, що Всесвіт п"є,
Мов туман розповзається смуток.
Хто до пам"яті припаде,
Де та пам"ять – тужливий трунок…
Час зринає в Колодязь кінця,
Десь гуркоче в холодний простір.
І немає сили Творця,
Щоб спіралі зігріти плоттю.
Хто відтворить серце нове,
Щоб почуло і світ зродило…
Ще насіння глухе й сліпе,
І немає землі, де б жило.
І немає йому Співця,
І немає чистої Волі.
І по вінця чаша німа
Повна смутку і вічного болю.
Тільки віє сріблястий дим
В чорних дірах правічним сумом.
Агні спить, спить Слово нове –
Відбуло, відпалало, поснуло…
Пiсля
© Copyright: David Alonsky, 2005
Свидетельство о публикации №105010900367
Свидетельство о публикации №105010900367
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.