У Сонця повінь, в мармурову залу
залиту поглядом твоїм
заходять лицарі у латах
лататтям квітчані шоломи
троянди у руках,лілеї в люстрах,
королі на чатах
з-за рам портретних виглядають...
Даю тобі обітницю, о Леді
Господарко думок моїх і мрій таємних,
я є один із тих, чиє обличчя
навіки сховане за маскою
із криці,
тож буду честь твою
до віку берегти
Іскриться погляд мій,
горить кольчуга срібна
коли захожу в зал опівдні,
дзигарі на вежі
пробили тричі
я девять буду слухати з тобою
разом...
Хіба не радість це, не щастя
удари серця рахувать Твої?
Лицарське
© Copyright: Валео Лученко, 2005
Свидетельство о публикации №105010200380
Свидетельство о публикации №105010200380
Рецензии
... Ізольда переплутала напої,
Хіба не радість, це не щастя це, Трістане,
Удари серця дивними ковтками
Чарівного напою рахувать?
Kristi 10.01.2005 13:28 • Заявить о нарушении
Хіба не радість, це не щастя це, Трістане,
Удари серця дивними ковтками
Чарівного напою рахувать?
Kristi 10.01.2005 13:28 • Заявить о нарушении
О так, моя чарівна Леді,
це справді щастя
дихати з тобою одним повітрям,
пити світло ночі,
відлуння слухати Зорі,
коли на вежі дзигарі
прИбили північ...
Валео Лученко 10.01.2005 16:12 Заявить о нарушении
це справді щастя
дихати з тобою одним повітрям,
пити світло ночі,
відлуння слухати Зорі,
коли на вежі дзигарі
прИбили північ...
Валео Лученко 10.01.2005 16:12 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.