Прислухайся! Це нам зірки шепочуть,
Торкаючись промінням до очей...
Вони прозріння нашого лиш хочуть!
Щоб не було холодних в нас ночей,
Вони благають щастя дарувати!
Щоб кожен день – давав нам забуття...
Щоб не томились шлях наш торувати,
Щоб не було в нас потім каяття!
Прозорий спів зорі – як заклинання!
Його я чую, він пече вогнем!
Відчуй і ти шалений смак бажання!
Що буде потім – потім і збагнем...
З тобою поруч хочу зорі чути,
Метеликом торкнутися долонь...
Твоє тремтіння хочу я відчути,
Хоч доля й каже: “Хлопче, охолонь...”
Та я не хочу, я не можу скніти!
В розпуці руки до зірок тягну...
Збираю зорі, наче в полі квіти,
Тобі, кохана, їх я простягну!
Тобі вінок цей зоряний, співучий
Я на волосся м’яко покладу.
Щоб ти відчула щастя щем пекучий!
Своє кохання так я доведу...
12.12.04
Почуй! украинский
© Copyright: Мамонов Игорь, 2004
Свидетельство о публикации №104123100855
Свидетельство о публикации №104123100855
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.