На сьомій октаві перетворитись
в пісню,
злетіти щосили
шукати за мрієй
початок, і думати
ніч, може дві,
кидаючи погляд у зорі
далекі, прекрасні й холодні.
Мов птах, свої крила розтавити,
з вітром
пірнати в безодню
яскравих думок.
Захлинутись повітрям
і дихати, дихати...
Напруживши м’язи, дивитись
на відчай із посмішкой в серці,
яке, наче море, узмозі ковтнути
спокійно весь бруд,
і чистим залишитись
хоч би поверхньо.
І танком брак слів затулити.
На мить закохатись в погоду квітневу.
Навіки у космосі сім залишитись
перевтілюватись,
долаючи все: deja vu й нічну втому,
і радість і смуток,
щоб знову і знову
ставати прекрасним.
22.07.02
Творчсть
© Copyright: Dummic, 2004
Свидетельство о публикации №104121901247
Свидетельство о публикации №104121901247
Рецензии
Мов птах, свої крила розтавити,
з вітром
пірнати в безодню
яскравих думок.
...чудове порівняння,
...чудовий вірш
Алекс Баш 20.12.2004 22:56 • Заявить о нарушении
з вітром
пірнати в безодню
яскравих думок.
...чудове порівняння,
...чудовий вірш
Алекс Баш 20.12.2004 22:56 • Заявить о нарушении