Рiздвянi сни
Ховалася за снігову завісу чудова хатка в ній дитячих мрій.
Життя текло спокійно там і тихо, мов у чеканні дивного Різдва. Не залітала в кулю хуртовина, лиш віхола поземкою мела.
В чарівну хатку вабила уява. І щоб зігрітись подихом тепла, я на полінця у думках сідала
при вогнищі, що сяяло, мов скарб. Дивилася незмінно у віконце на загадковий, невагомий сніг, що колисав кружлянням своїм сонним, лягаючи, мов килим, у дворі.
Горів вогонь, витав смолистий запах... Сплітав мороз мережива вночі з рясних сніжинок. Ну, а ті, мов казка, скрізь шибку потрапляли в мої сни.
Свидетельство о публикации №104120801082