Закрутило, занесло, заворожило,
Засміялось, засіяло, засвітилось –
Це зима з путі – дороги збилась
Кришталем та сріблом заіскрилась.
В лісі заблукала, в кучугурах –
То метелиця вночі забула
Причинить вікно в своїй світлиці
Розлетілися сніжиночки – сестриці.
І до ранку з вітром в лісі танцювали
Притомились, кучугурами розслались.
Сонце встало, заіскрилося в сніжинках –
Так блищить, що у зими з очей сльозинки.
Ось тому й блукає поміж сосон,
Показать дорогу вітра просить.
Вітер – баламут по вітті скаче,
Сипле снігом і зима не бачить
Де була дорога, де стежинка,
Де сніжинка, де стирчить іглинка.
Закрутило, занесло, заворожило,
Засміялось, засіяло, засвітилось –
То з путі зима – красуня збилась.
зима
© Copyright: Валентина Силава, 2004
Свидетельство о публикации №104120701189
Свидетельство о публикации №104120701189
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.