Ти втратив мене.
Це надовго, назавжди.
І купа думок, теплих спогадів, вражень
нічого не варта, я вже закінчилась.
І сонце втомилось обом нам світити.
Кидати палити, кидати любити.
Ти наче якесь наркотичне створіння,
таке романтичне, таке еротичне.
Та я досить сильна і начебто вільна.
Повинна я доброю бути чи злою до тебе, не знаю.
Обрати не легко. Ти знаєш, я вперта. Я не повернуся. Одужати дуже я хочу, молюся щоночі, боюся щоночі,
що знову побачу тебе уві сні.
Ні. Я не подивлюся на тебе, як стріну.
Чим далі від тебе, тим ближче ти знову.
Шукаю вже втому від тебе, та марно.
Із серця тебе вижимаю, нічого крім болю я не відчуваю.
Ти втратив мене, але не відпускаєш,
тримаєш так міцно, немов обіймаєш,
і сповнене болю холодного серце береш й розриваєш ти кожного разу, коли мене бачиш, коли тебе бачу,
і плачу я довго і гірко так плачу.
Ти втратив мене
© Copyright: Наталья Демина, 2004
Свидетельство о публикации №104120601145
Свидетельство о публикации №104120601145
Рецензии