З виборного хаосу

Один і другий – Ю і Я, – рішили владу поділити.
У них обох своя сім’я, усім їм треба щось платити.
Другий сказав: «Я є народ! - мені це, значить, обирати,
Кому і як на Україні до рук своїх правління брати.»

Спитав він друзів – звісно «ЗА», дружина теж була не проти...
І він рішив, нема кому його тепер вже побороти.
На боці влада, президент, монетний двір, а ще Піховшик –
Під небо ледве не злетів... Зробив собі побільше ковшик,

Щоб черпати запас з казни – Ренату гроші повертати...
Він припустить не міг тоді, що є можливість і програти
Та перший був, що «За народ!», з Морозом дружить, не боїться...
І не до Путіна пішов, а став у другий світ «проситься».

Людей на вилиці погнав і скоритався цим моментом,
З усіх трибун про те кричав, і там нарікся президентом.
Страдав лише один народ, призипунилась промисловість,
В підтримку другого пішла напевно вся бритоголовість.

Столиця стала бог зна що, країна навпіл поділилась,
Народ: «Скоріше б це пройшло! Щоб кров на землю не пролилась!»
Бо Я і Ю – при грошах будуть, хто переможе, хто програє, –
А що народ наш? Він за що? Для кого так тепер страждає?