Розгорнуло квітіння зими
пелюстки на віконній шибці
Серце тугу плекає в ночі
кришталеву, місячно бліклу
Кину слухавку і скажу - НІ!
Мрявим думкам своїм боязким,
Ми так довго до цього ішли,
Щоб тепер повертатись ні з чим...
...підніми долоні угору
ухопи помаранчевий промінь...
Та чи вистачить слів і думок,
Та чи вистачить прагнень моїх -
Нема серця у чорній юрбі,
Спить надія глибоко на дні.
Знову прагнуть приспать Україну
Під шепіт довгої зими...
То ж повстаньте браття-українці -
калатнем у небо.
Нехай гомін пролунає
від серця до серця
Не будемо рабами, чи слугами чиїмись
За свободу та за правду
Богу помолімось
Жовтогаряча зима...
© Copyright: Лутченко Виталий, 2004
Свидетельство о публикации №104112400752
Свидетельство о публикации №104112400752
Рецензии
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.