* * *
Під крилами співали небеса,
А вітер підставляв свої долоні
І радість, наче крапельки, збирав.
Дві птахи в небі упивались волею.
О, воле! О, високі небеса!
Приміть мене, мені б ще раз відчути,
Що вітер в крилах і мене несе
На хвилях радості й тоді б забути,
Що в небі я не вдвох – одна,
Що зранена, що в крилах сила
Уже не та, тепер уже не та
Земля забрала, відібрала силу.
Не хочете прийнять мене одну,
Не вірите, що радістю наповню
Я піднебесся, що свою сумну
Я пісню принесу й згадаю знову,
Що в небі я не вдвох – одна,
Що від Землі до мене срібна нитка,
Що воля не для мене, що так швидко
Не відробить, не відмолить гріхи,
Що небо лиш тоді мене чекає,
Коли Tобою пісня забринить,
Коли удвох злетим’ до небокраю.
2002 г.
Одна
© Copyright: Валентина Силава, 2004
Свидетельство о публикации №104111700622
Свидетельство о публикации №104111700622
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.