приреченiсть
Очі назустріч
Темні й колючі.
Такі знайомі
Й такі чужі.
Холодом віють,
Як зимовії,
Хочу сховатись
Й немає сил.
Неначе гвіздками
На хресті розп’ята.
Болю немає,
А тільки кров.
Капає з серця
У чорну землю
І квітне маками
Знов і знов...
Для иллюстрации использована моя картина "Маковое поле"
Свидетельство о публикации №104111101182