Любове моя... моe рiдне сердце...

Любове моя... моє рідне сердце...
Твій голос в мЕні лУною озветься
І наче журкіт ніжний пробіжить
По тілу. Начебто злякалась...
Життя завмерло, ніби заблукало
В раю господнім, -- тану на межі.
У вирі ночі
ПлЕскаючи мить
Душа шепоче,
Пристрастю тремтить...
Неначе плаче...
Очі -- мов не бачать,
А в тілі -- наче полум‘я горить...
Любове моя... Біль згаси цілунком,
Як зорі гасить ранішня зоря,
Вкриваючи рожевим візерунком
Лани і гори, ріки і моря...
В твоїх руках немов сніги розтануть
Моїх страхіть і марив сивина.
Твоїм теплом огорнуте повстане
Кохання, сон і дійсність поєдна...
Любове моя... часу ще досхочу...
Не чую – відчуваю тихе -- „хочу”...
Ніч нас єднає подихом единим...
Тримай мене... душа у небо лине...
 
3.10.04



*********************************

эх....Россия... ))

лУна  --  эхо
озвАтись - откликнуться
нАчебто -- вроде бы/ вроде как
злякАтись -- испугаться
заблукАти - заблудиться
тАнути -- таять
межА -- грань
вир -- кутерьма
плескати -- лелеять
тремтІти -- дрожать
ненАче /мов -- как будто
пОлум‘я -- огонь
рожЕвий -- розовый
візерУнок -- узор
ланИ -- поля
мАрива -- бред
сивинА -- седина
досхОчу -- хм... много... сколько захотим...
чУти -- слышать
пОодих - дыхание
відчувАти - чувствовать
тримАти - держать
лИне -- стремиться, лететь