ПОРИ РОКУ
відшуміло,
відгуло
червлене літо...
туманом
вранішнім
зігріта
багряним
рястом
листопаду
солодка,
пряна
і гірка
торкнула
осінь
сиві скроні...
сиди у схроні
голубко дика,
махаоном
у кокон
заховавшись
ти пере
сидиш
зиму...
чи яру
чи озиму
зустрінеш
ниву,
з-під
фати
снігів
вона
появою
новою
життя
відкриє
круговерть
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №104103000550