ПОРИ РОКУ

відгомоніло,
відшуміло,
відгуло
червлене літо...
туманом
вранішнім
зігріта
багряним
рястом
листопаду
солодка,
пряна
і гірка
торкнула
осінь
сиві скроні...
сиди у схроні
голубко дика,
махаоном
у кокон
заховавшись
ти пере
сидиш
зиму...
чи яру
чи озиму
зустрінеш
ниву,
з-під
фати
снігів
вона
появою
новою
життя
відкриє
круговерть

©2004 Автор: Ingvar Olaffson


Рецензии
Ваш вірш, як різнокольорова стрічка серпантину - від червлено-багряного через білій до зеленого кольору, з сіро -тумановим та махогоновим обідочком, прянозапашна та гірко-солодка на смак.гарно.:)

з повагою,liza/

Валентина Силава   02.11.2004 17:38     Заявить о нарушении
Як гарно, пані Лізо, Ви відгукуєтесь щодо моїх скромних спроб виразити словами те, що іноді я бачу.
Шануймося, Інґвар.

575   03.11.2004 10:15   Заявить о нарушении
якби ви не бачили, то Ви б писали по іншому, пане Інгвар.:)

Валентина Силава   06.11.2004 22:59   Заявить о нарушении