Жiнко!

І.
Ці марева безбарвні дні блукають
Калюжами побляклими
Летять на жовте скло
Мов спалені папери
Листи померлі...Ночі самоти
Десь сум відлунням
впав і розчинився
Як ти.

ІІ.

Спроба.Втрати.Сіріє
Місяць гладкий як гарбуз
Визрів.Очицями.Снами.
З нами дим захолов -
Стилий в багряному небі
Дихання вкравши...німе

ІІІ.

Його очі цвіли барвінком
Жінко! Вигорів цвіт
У торішньому листі
Попіл їдкий лишився,
Злився ранішнім кволим дощем
На жоржини духмяні дзвінко,
Жінко!

28.10.2004

©2004 Автор: Святослава Лученко


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.