Жiнко!
Ці марева безбарвні дні блукають
Калюжами побляклими
Летять на жовте скло
Мов спалені папери
Листи померлі...Ночі самоти
Десь сум відлунням
впав і розчинився
Як ти.
ІІ.
Спроба.Втрати.Сіріє
Місяць гладкий як гарбуз
Визрів.Очицями.Снами.
З нами дим захолов -
Стилий в багряному небі
Дихання вкравши...німе
ІІІ.
Його очі цвіли барвінком
Жінко! Вигорів цвіт
У торішньому листі
Попіл їдкий лишився,
Злився ранішнім кволим дощем
На жоржини духмяні дзвінко,
Жінко!
28.10.2004
©2004 Автор: Святослава Лученко
Свидетельство о публикации №104103001247