Здається мені, що здається зима
І лютий не буде вже лютим,
Бо миршавих КУЧ МАйже зовсім нема
І шапку вже час позабути.
Було, і здавалося справжні вони,
Блищали, як нові цяцянки,
Насправді, то наші обмануті сни,
Брехливі, гидкі порохнянки.
Зима ще чіпляється, з Півночі дме
Підтримкою вітер холодний,
І крига тримає обіймами меж
Ліниве, байдуже болото.
Та я піднімаю свій келих вина
За те, що дамо собі раду,
І п’Ю, ЩЕ Не КОнче загасла вона –
Надія, що гірше позаду.
Здаeться менi
© Copyright: Олег Тимофеев, 2004
Свидетельство о публикации №104102700839
Свидетельство о публикации №104102700839
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.