Біля ріки, що зветься Хвилювання,
Де води не блакитні, - золоті,
Спостерігати можна місячне світання,
І місяць зорі, небеса святі.
У хвилях річки, срібних і широких
Побачить можна те, що було, буде,є...
Та можна й загубитись в водах яснооких,
Знання майбутнього вполює, знадить, вб*є.
Та все ж, якщо ти вічність не боїшся,
Прилинь тихенько поглядом до хвиль
Чомусь ти непотрібному навчишся,
І сном зеленим згомониш між піль.
Та ти тікай звідсіль по пагорбах зсивілих,
Щоб лиш курився твій далекий шлях,
І путь твоя між луків зрожевілих,
Між тихи сосен, в тих погублених світах.
01.10.04
Бiля рiки, що зветься Хвилювання
© Copyright: Алин Тэ, 2004
Свидетельство о публикации №104102601526
Свидетельство о публикации №104102601526
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
