Так як ніколи... Так, як завжди.
До щастя кроки, а там - любити.
До тебе кроки, бо щастя - ти...
І легше вмерти, ніж їх зробити.
Нестерпні кроки, залізні пута,
Що ними мозок стягнутий до болі.
Любов - отрута, бо незабута
Міцна стіна з чужої нелюбові...
І прагну серцем, та мозок крає,
Шепоче тихо, що я дурію,
І гне додолу мою безкраю
Але й безкрилу - мою надію.
В снігу дерева, горять мости,
І на могилах бувають квіти.
Навіщось в долі зустрілась ти...
Тепер не можу без тебе жити...
Нажаль, у долі зустрілась ти...
І кілька кроків, що не зробити...
Але про це...
© Copyright: Влада Вогуш, 2004
Свидетельство о публикации №104100400169
Свидетельство о публикации №104100400169
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
