Натхнення Михайлвського собору
Цвірінчання щасливих птахів...
І густий цей чаруючий голос
Невідомої ніжної скрипки,
І спокій, ах, спокій який!
Колишуться віти берези,
А під нею - такі килими
Молодої яскравої зелені!
Топотить по доріжці дитина:
- Мамусю, поглянь, ой поглянь!
Давай заберемо цю кицю!
Їй вночі буде страшно тут спати...
Сміються на те молоді,
Усміхається стиха бабуся,
І лиш жінка з сумними очима
Міцніше стиска в руці хусточку...
Свидетельство о публикации №104100301222