Кохання-сенс

Колись людям було дано життя, були початки всього живого, того, що мало сенс у житті. І колись людина зробила помилку невиправну для всього людства – це помилка зветься коханням. Бо здається, що людина вже була створена з тим “живучим ребром”, яке започаткувало коріння страждання всього людського існування. І наші предки відкрили нам дорогу в те, що вони пережили першими. І ось вже минули віки, століття, і йдуть далі “земні” роки буття, а людство ніколи не переймається нічим так серйозно, як почуттям насолоди, вірою у все прекрасне. Бо завжди люди народжуються з серцем, а серцю потрібно когось кохати. А кохання – чарівне слово, яке кожного дня звучить на вустах у мільйонів людей нашої планети.
Люди завжди кохали і завжди кохатимуть, і будуть страждання, будуть печалі, але ніхто ніколи не викине з свого серця цього жаданого тепла. Хоч Ромео з Джульєттою стали нашими “братом і сестрою”, але у кожного з нас є своя історія. І багато є людей які можуть розповісти про те, чого мабуть ніколи не нікому не сказали б, і скільки нас є, які ночами плачуть в ліжку, благаючи Бога дати хоч краплю щастя, краплю того, через що ночами не спиться. І прокидаючись уранці, з’являється нова віра, відчуття того, що сьогодні обов’язково з’явиться він – той, через кого такими солодкими здавались гіркі сльози. Якщо б запитати хоч декількох людей про їх ставлення до кохання, то посмішка не сходила б з їх облич. Навіть ті, хто страждає, саме ті, кричали б на весь світ “ Я кохаю”, або “Я хочу кохати”. І ми маємо радіти за нашу націю, за наш люд, за те, що ми є, що приносимо одне одному радість, і в той же час плекаємо надію на краще для себе. Бо багато є випадків, коли людина зневірилась у тому, що дійсно може бути все добре, що колись вона теж буде кимось кохана, що хтось буде прокидатись з її ім’ям на вустах і думати про неї, як про майбутнє для свого життя.
Так само можна сказати це про нашу “сильну” половину. Хоч хлопці кохають, кажуть, як “ на ніч”, чи просто щоб з кимось бути, чи не вміють співчувати і розуміти, вони також мають щось там у серці, що не дає їм спокій, коли та, заради якої він готовий на все, не дивиться в його бік. Скільки буває випадків, що хлопець йде на любу дурість заради неї. Одні працюють в поті лиця, щоб принести їй “черевички від самої королеви”, другі, стають на хибний шлях у своєму житті, аби лиш вона його запримітила, треті (буває й таке) готові вирости (в прямому розумінні) хоч трошки, лиш би їй не соромно було з ним на людях. І скажеш, де ж тут кохання. А є й такі, які не бачать сенс у подальшому існуванні без неї, і знаходять вихід пішовши з життя з думкою про неї (йому явно чогось бракувало в голові). Та можна багато про таке писати. Бо людська душа сильна, а тіло витримає все на ногах. І найбільша радість у житті людини – бути коханим, але не менша – самому кохати. Адже кохання змінює нас, ми не можемо без коханих, вони наше повітря, яке неможливо нічим замінити. І брак цього повітря спричиняє у наших серцях “задушливу бурю”. А спокій настане тоді, коли такі ніжні, важливі слова, в яких є принаймні краплинка тепла і любові будуть сказані саме тобі. Бо кожному хочеться відчувати, що ми комусь потрібні, що хтось нас любить, що для когось ми важливіші за інших. Тому, може для когось саме це  щастя і саме таке кохання – сенс людського існування, це коли вічність стає миттю. Навіть коли воно може бути не взаємним. І, на жаль, не вічним…Слухайся своє серце. Але будь обережним.