Там, де гори нахилились
До бурхливого потоку,
Мов на мить лиш зупинились
Закохавшись в синь глибоку...
Там, де скелі, як примари:
Зачаровані журбою,
Вмить забули про всі чвари,
Хоч і стали до двобою...
Там, де море, здивувавшись
Кам’яному розмаїттю,
Хоч на мить, та вгамувавшись,
З небом злилося блакиттю...
Там, де хмари відпочити
Завжди можуть при знемозі,
Та одна одну навчити
Не згубитись по дорозі...
Там, де лиш орли літають,
Де могутні їхні крила
Волі й неба лиш жадають,
Ловлять їх, немов вітрила...
За горами, за долами,
Там, де вітер п’є наснагу...
Там є щастя, що не з нами
Втамувало свою спрагу!...
14.09.04
Воно там! украинский
© Copyright: Мамонов Игорь, 2004
Свидетельство о публикации №104091801112
Свидетельство о публикации №104091801112
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.