5 годин

 
                5  ГОДИН 

Осінній день, зимовий ранок, 5 годин...
Я бачу, як займається зоря.
Ти заблукав? Невже ти в світі сам-один?
А де твій рідний дім? І  де твоя земля?

Десь люди ходять, десь тече ріка,
Я чую сміх, розмови, шепіт уві сні.
Небесні схили, вкриті снігом, він стиха...
Невже лише все здається то мені?..

Хтось бачив ангелів в пустелі,
Багацько з них загинуло тоді.
Навіщо кинув ти свою оселю,
Де було тепло й хороше тобі?

Бліді і мокрі крила ангелів замерзлих,
А хтось із них сконав на дні землі,
Вони боролися за Його віру ревно,
Але молитва на устах не вмре ніколи, ні!

А в цьому домі сухий і зламаний стілець
Ковтає пил десятиліть і згадує людей,
Люстерко в ванні і старенький гаманець,
В якому день у день все меншало грошей.

Весняний день, зимове  літо, 5 годин,
Сріблястий сміх, квітчасті барви пелюсток,
Що оксамитом нових і старих картин
Дають свободи рай і свіжості ковток.

Твоя сльоза - морська перлина, Захід-Схід,
А мій маршрут -  отам де хвилі точать далечінь.
Ну, будемо прощатись, і многая літ!
Бувай, злети голубкою в далеку синь!
                30 июля 2001