Переводы поэзии

Ельдорадо                Е.А. По

Довго блукав,
Довго чекав,
Вставав і знову падав.
Лицар ішов,
Та чи знайшов
Край Ельдорадо?

Вже постарів
І посивів
Мав колись владу
Тут серед трав
Він заблукав
Нема Ельдорадо

Буде він йти
Аби знайти
І зустрів він Пораду
„Гей, зачекай!”
„Де він, той край?”
„Мрія моя – Ельдорадо!”

Он, далечінь
Небесна синь,
Он – де твій задум.
Ноги зітреш,
Доки знайдеш
Свій Ельдорадо

Немає                Т. ХУД               

Ні місяця, ні сонця,
Не видко ні віконця,
Нема світанку, сутінок, немає навіть дня

Ні неба над землею,
Ні вікон, ні оселі,
Ні розпізнати і на вигоні коня

Не бачу стежки крізь туман,
Не бачу, де дріма каштан

Немає хмар, нема слідів,
Нема тепла, зник пташок спів

Ані метелика чи бджілки у повітрі,
Ані гостинних вигуків, заснув вишневий сад,
Немає запашних весняних квітів,
Нема нічого. Та щось є. Є тільки листопад.                переклад власний



Вогонь і лід                Р.Фрост
Хтось каже, світ згорить в огні.
А хтось - в льоду зомліє.
А я все перепробував, мені
Вогонь все ж ближче. Так чи Ні.
Якби ж прожив сто років на землі я,
То знав би, де межа лежить
Між пеклом і небесним схилом,
Зупинити мить -
Мені несила.
(власний переклад)
Огонь и лёд
Для некоторых мир сгорит в огне.
А кто-то лёд ему пророчит.
Прожил немало я, и мне
Всё ж ближе пламя в тишине.
Сдается мне, огонь поставит точку.
Но если б жизнь ещё прожить,
Изведав ненависть и радость,
Стальною силой "зарядить"
Людскую слабость.
                (власний переклад) 

Зупинка в лісі
сніжним вечором
Я думаю, я знаю, чий то ліс.
Він снігом припорошений наскрізь.
Хоча хазяїн далеко живе,
Він не побачить, хто  мене привіз.

Коню моєму не збагнуть,
Чому я вибрав довгу путь
Коли така лиха пора,
Якщо я заблукаю, не знайдуть.

Він нетерпляче б'є об лід
Копитом, я шукаю слід.
Запала тиша, в срібній тьмі
Усе завмерло. Вихід? Вхід?

Хто ж так все гарно одягає
У цьому чарівному краї?
Та мушу повертатись я,
Бо це обіцянка моя.
                (власний переклад)

Я був один...
Я був один, я ніч у мороку зустрів,
І під дощем блукав туди-сюди.
Вогні розтанули в пітьмі завмерлих ліхтарів.

Я брів по одинокій самоті.
Пройшов алею сонну і туман.
Та очі звикли, що вони пусті.

Та раптом зупинився  я, і крик
Прорізав  темряву і тишу пронизав.
Я - одинак! Самотній я! Я до людей не звик!

Свинцеві хмари, сірий небокрай.
Годинникар - похмурий і сумний.
Зів'яле листя під ногами. Повертай.

Почув якийсь тривожний тихий спів.
Я був один, я ніч у мороку як подругу зустрів.
                (власний переклад)

Я другом ночи стал седой
Я другом ночи стал седой.
Я под дождём бродил во тьме.
Я знал: я был им не чужой.

Извилистой во мхе тропой
Наощупь без оглядки шёл.
Я - странник, я ищу покой.

Вокруг - ни зги, глаза болят,
С трудом я ноги волочу,
А в городе, наверно, спят.

Уж далеко совсем огни,
Скамейки сырость отдают,
Осенней мглой пахнут они.

Отпущенное время мне дано с лихвой...
Я другом ночи стал пустой...
                (власний переклад)