В кно

ВІКНО
Чомусь так часто мариться мені,
Як тільки підійду до нього.
Просте вікно. Що ж у вікні?
Здається, начебто, нічого.

Бувають  різні вікна в світі:
Квадратні, круглі, прямокутні,
Брудні, потріскані, розбиті,
Химерні, дивні, самобутні.

Вони не можуть бути самі по собі.
Для чогось же їх врізали в будинки.
Такі прозорі,  іноді веселі  і сумні
В обладнаних квартирах і хатинках.

Крізь них іде життя, минають дні.
В них дивляться і щось спостерігають.
А в цьому чудернацькому вікні
Є щось таке, чого не помічають.

Тут жив дідусь, і не один він жив-
З безруким сином і обідраним котом.
Старий усе біля вікна сидів,
Чекаючи когось,  та не прийшов ніхто.

Помер старий. Забрали сина у шпиталь.
Була війна. Був голод і зима.
Запала порожнеча і печаль,
Запала тиша,  морок і пітьма.

Не стало всіх. Забули про  кота.
Він боязно ходив з кутка в куток.
Усе чекав. Біля вікна.
Ловивши сонячного дня ковток.

Минала ніч, минав і день, неначе уві сні.
Блищали зірки, тягнулись хмари. Кіт нявчав.
А десь далеко зовсім в іншому вікні
Безрукий чуже щастя виглядав.

Квітучий травень. Тепло. Яблуневий цвіт.
Хазяїн повернувся. В нього вже сім'я.
Шукає всюди: " Лишенько, та де ж мій кіт?"
Бачить- вибігає з-під дивану  сіре кошеня.

Нове життя маленьке! А старе пішло.
І  запалило нову зірку для  людей.
І інші люди дивляться у це старе вікно.
Отак і змінюються дні після ночей...

Отак вони минають, наші теплі дні,
Отак слабке вмирає, його сильне витісняє.
А в цьому чудернацькому вікні,
Було щось завжди, чого не  помічали...
                январь 2002