Вже не треба тікати від лютого,
В вічність канув страстний Монсегюр;
Восьме березня гріх той спокутало,
Звело ніць невблаганність тортур.
Босоніж я іду понад хмарами,
Сонце сяє в волоссі моїм:
Я ніколи не буду покарана
За кохання, за віру, за німб.
Я сама собі –янгол і Жінка,
Я – творець, я – поет, я – сатир;
Зорям в небі – єдина коханка,
А Землі – недосяжна, як дим.
Я – Гординя і я – Всепрощення,
В моїх жилах - червоне вино,
Вознесіння, Розпяття, Хрещення –
Пісним Душам пізнать не дано.
Я Тебе – бачу в кожнім мужчині,
Ти Мене – не побачиш ніде;
Ти будь-де Мене можеш зустріти,
Я Тебе не зустріну ніде.
07.03.04
Вже не треба т кати в д лютого... Монсегюр
© Copyright: Виктория Березка, 2004
Свидетельство о публикации №104090600964
Свидетельство о публикации №104090600964
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.