Пора депрес минула...
Чому ж тоді - я знову плачу?
Доба шмигнула й відлетіла,
І біль скінчився, на додачу.
То може все – заради віршів?
Ці нерви-струни душу душать
І намовляють тіло спати:
Я сенсу вже в житті не бачу...
Куди ідти, чого хотіти?
Чому я знову шаленію
Коли стрічаю не коханих
Й мої обручки зеленіють?
Ця неможливість закохатись!
Ця незалежність і турбота!
“Не страх”, “не ненависть”, “не цнота”
Клубочком змій в резон сплелись!
30.03.2004
Свидетельство о публикации №104090600843