На голову ката пада небо...

На голову ката падає небо.
І чавить, розплющує наче жабу.
Чи знає про те його жертва?
Знає: хапає капкан “волохату” лапу.

На сьомому небі сонця немає.
Там білий туман, там не видно нічого.
Пурхають пухнасті янгелики в раю,
Танцюють гопак у сріблястому колі.

Напрочуд розсудливі – роблять помилки,
На Бога свого уповають нещасні…
А що, як життя (та і смерть) – лише казка,
Що сниться малій, ще щасливій дитині.
 
23.05.2002


Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →