Пробудження
загомоніло, загуло...
Гнідих і сірих загнуздали
та осідлавши
чвалом в степ!
А степ як море -
трави срібні
колише свіжий вітерець.
Повітря ще таке прозоре,
що видно дно
блідих небес...
Ковил, могили,
зорі в балках,
Ярило червним*
барвить схід.
Життя химерне і примарне
в годину цю являє лик.
І ти пробуджений нарешті
стоїш на чільній висоті...
Окраєць хліба, крапля трунку -
тобі не має порятунку -
всі істини - такі прості -
окраєць хліба, крапля трунку -
на денці чаші -
дні,
.....дні,
.........дні...
* кольори від
помаранчевого до червоного.
©2004 Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №104082300962