О мова, рідна і кохана,
У світі ще ніким не знана,
Змогла підняться до небес,
Але нема у тім чудес.
Людьми обласкана, прибрана,
Їй завжди й всюди буде шана.
Забуть не зможе, хто почує,
Його красою зачарує,
Як мати, мова наша ніжна.
Багата словом, звуком пишна,
Звучить як пісня колискова
Близька до серця рідна мова.
Як та вода джерельна, чиста...
Та як дівчина без намиста,
Без неї будем ми - не ми.
Не назовем себе людьми,
Як мову рідную забудем.
Вже предків наших не розбудем
Палку любов й свободи шану
Впродовж віків таку жадану.
Забудем тисячі козаків -
Минувщини булих вояків, -
Їх славу, мужність і життя,
Що віддали без каяття
За рідну неньку - нашу мову.
Таку прекрасну і чудову,
Як мати наша рідна, ніжну
Багату словом, звуком пишну...
* * *
Любіть й плекайте Ви її
Таку, як є, та пам'ятайте:
"Вона жива на цій землі!"
Її за це хоч поважайте.
Мова
© Copyright: Евгений Сухих, 2004
Свидетельство о публикации №104071900670
Свидетельство о публикации №104071900670
Рецензии