За вiтрами -украинский-

За вітрами, попід хмари
Думкою злітаю...
Тінь кохання, як примари,
Звідти виглядаю.
Кажуть, щастя лиш приносить –
Віри мало цьому!
Бо ж бува, й життя не досить
Засвідчитись в тому!

Бо ж бува – що лиш хвилинку
Ніжністю зігріє...
І даремно, без спочинку
Потім хтось лиш мріє!
А кохання щемить серце,
Та й не відпускає...
Розтирає рани перцем,
Хоч не це бажає!

Від біди в вогні горіти
Навіть трохи легше,
Ніж життя все серцем скніти,
Покохавши вперше...
Покохавши, та кохання
Зберегти не в змозі...
Хоч палають всі бажання,
Женуть по дорозі...

По дорозі смутку й зради!
І нема спочину!
І ніхто не дасть поради,
Щоб тягар той згинув!
Коли радість – то миттєва,
А от біль – надовго!
Та коханню не суттєво,
Що стражда небога...

Світле полум’я кохання
Двом коли лиш світить!
А одному – лиш страждання
На весь вік намітить!
Та щасливі тії люди,
Що кохання знали!
І як гірко їм не буде –
Щастя, мить хоч, мали!!!
15.06.04